Туфар Наталя

Було вам тут чудово. Хоч малі були, а все ж. Тут цікаво, і казково. Затишку й тепла – без меж! Ви зростали тут в любові З ласкою, у доброті. Дні у школі пречудові Не забудете в житті. Вас навчали малювати Веселковий дивоцвіт. Щоб ви вчились пізнавати Дивину з маленьких літ. Й насолоджуватись вміли, Й щоб жила у вас краса. А самі у світ летіли, Як пташата в небеса. Всесторонньо розвивали, І співати вчили вас. Та ліпити вас навчали, Гартували кожен раз. Вчили гратись, розмовляти: Все що треба для життя. А іще вірші читати, Все доводить до пуття. Мови рідної навчали, Вас усіх з маленьких літ. Щоб багато у світі знали, Українцями йшли у світ. Вас виховували вміло, Щоб ви добрими були, Щоб в життя ішли ви сміло, І по правді всі жили.

Вишиванка Пропоную здійснити подорож цікавими фактами її історії. Оберіг з невідомою датою народження Ох і сваряться ж між собою вчені-історики щодо моменту, коли перша вишиванка з’явилася та була вдягнута нашими пращурами. Не те, що рік, але навіть століття її появи невідомі. Сам Геродот пригадував, що у старих могилах одного разу знайшли вовняний одяг з вишивкою. Таке враження, ніби вишиванка була завжди. І дуже швидко вона стала улюбленицею як жінок, так і чоловіків, що жили на території сучасної України. Поступово розвивалися не тільки техніки вишивки, але й додавалися нові кольори та орнаменти. Створення вишиванки переросло у ремесло, овіяне дивами. Жінки вірили, що молитва та побажання, вкладені у вишиванку, зарядять її силою. Тому церемонії вишивання в окремих куточках України були не просто звичайною дією, але перетворювалися на церемонію, брати участь в якій можна тільки знаходячись у правильному настрої. Першу вишиванку для дитини обробляли свічками, які використо

День Перемоги Привели шляхи-дороги Наш народ до перемоги. І солдати-дідусі Посміхаються усі. Це святе травневе свято Треба серцем відчувати! Придивись: в старих солдат Сльози радощів блищать! Хай завжди в усьому світі Буде мир і щастя дітям, Бо народжені вони Для життя, а не війни. (С. Гордієнко) Квіти – на граніті, на броні. Сонце усміхається мені. Поруч з ветеранами стою, Наче клятву пам’яті даю. Ветерани в світлій сивині А на грудях сяють ордени. Пам’ять серця… Пам’ять сивини… Пам’ять тих, що Не прийшли з війни, Пам’ять – наче квіти на броні… Сонце усміхається мені. Знову ранок травневий Білим квітом кружляє, Ніжний килим зелений Розстеляє до ніг. Вітер шепче вітання І приносить зітхання: «Знов поменшало стежок Від воєнних доріг». Хоч рідіють колони — Кличуть друзі далекі, Та порожнім не буде Ваше місце в строю.